Комуністичний університет трудящих Сходу імені Й. В. Сталіна
| Комуністичний університет трудящих Сходу ім. Й.В.Сталіна | |
|---|---|
?координати:
| |
| Країна | .svg){kind=small} СРСР |
| Розташування | Москва, Великий Путінківський провулок |
| Назва на честь | Сталін Йосип Віссаріонович |
| Засновано | 1921 |
| Закрито | 1938 |
| Випускники | Категорія:Випускники Комуністичного університету трудящих Сходу |
| Штаб-квартира | Москва |
Комуністичний університет трудящих Сходу імені Й. В. Сталіна (КУТС) — навчальний заклад Комінтерну, що діяв у Москві з 1921 до 1938 року.
Університет було створено при Наркомпросі РРФСР відповідно до постанови ЦК РКП(б) від 10 лютого 1921 року (декрет ВЦВК РРФСР від 21 квітня 1921 року) в Москві спеціально для студентів азійських національностей. Відкрито 21 жовтня 1921 року на базі Східних курсів при Наркомнаці. З 1923 року університет отримав ім'я Й. В. Сталіна[1].
В різні часи в університеті навчались представники 73 національностей. Студенти поділялись на дві великі групи:
- студенти з СРСР, з яких готували партійних та радянських працівників для національних номенклатур радянських республік;
- іноземні студенти, яких готували до боротьби за встановлення комунізму у своїх країнах, організації повстань і революцій.
КУТС мав відділення в Ташкенті, Баку, Іркутську (з літа 1922). Викладали в Університеті Анатолій Луначарський, Леонід Красін, Михайло Покровський, Олександр Губер, Ігор Рейснер, Борис Шумяцький та інші. При КУТС було відкрито також Вищі партійні курси.
З 1923 року термін навчання становив 3 роки. Навчальна програма мала загальноосвітній характер. Основні відділення: партійної роботи й політичної просвіти; профспілкового руху; економічне; адміністративно-правове. Студенти КУТС проходили військове навчання в літніх таборах.
Окрім навчальної, університет провадив також науково-дослідницьку роботу. Так, 1927 року була створена науково-дослідницька асоціація з вивчення соціально-економічних проблем радянського й зарубіжного Сходу та національних і колоніальних проблем.
В КУТС у 1927–1938 роках видавався журнал «Революційний Схід».
1928 року китайська секція КУТС та Університет імені Сунь Ятсена були об'єднані в Комуністичний університет трудящих Китаю. В середині 1930-х років китайське відділення КУТС було організовано заново. Його керівником був член Східного секретаріату Виконкому Комінтерну Го Шаотан.
1937 відбулось розділення КУТС на дві самостійні організації: на КУТС, де навчались тільки радянські студенти й на науково-дослідницький інститут національних та колоніальних проблем (НДІНКП), де навчались зарубіжні студенти. Близько половини студентського контингенту НДІНКП складали китайці. Таким чином колишня іноземна група КУТС відтоді входила до системи науково-дослідницького інституту. Назву «КУТС» зберіг за собою колишній радянський сектор. Після розділення 1937 року КУТС було підпорядковано Президії ЦВК СРСР.
1938 року, у зв'язку з реорганізацією всієї системи партосвіти, КУТС було закрито. Тоді ж за рішенням ЦК ВКП(б) й Комінтерну було закрито НДІНКП.
- Григорій Бройдо (1921–1926)
- Борис Щумяцький (1926–1928)
- Йосип Райтер (1928 — ?)[2][3]
- Михайло Аветов (1895–1972) — російський художник.
- Олександр Губер (1902–1971) — радянський історик, спеціаліст з історії країн Південно-Східної Азії, доктор історичних наук, академік АН СРСР.
- Фазил Ісхаков (1901–1959) — тюрколог.
- Володимир Лебедєв (1894–1966) — російський радянський історик, археограф.
- Іван Мамаєв (1895–1938) — радянський сходознавець
- Іван Потєхін (1903–1964) — радянський вчений-африканіст.
- Елбек-Дорджі Рінчіно(1888–1938) — бурятський громадсько-політичний діяч.
- Мірсаїд Султан-Галієв (1892–1940) — радянський політичний і державний діяч.
- Ілля Трайнін (1886/1887—1949) — радянський юрист та громадський діяч.
- Борис Шумяцький (1886–1938) — радянський державний діяч.
- Аджиумеров Асан Джелялович - радянський кримськотатарський педагог. Перший директор Кримського інституту спеціальних культур імені М. І. Калініна (1931-1933)[4].
- Ден Сяопін
- Цзян Цзінго — син Чан Кайші, президент Тайваню.
- Хо Ши Мін
- Ван Фансі — одна з ключових постатей китайського троцькізму;
- Лю Шаоці
- Назим Хікмет
- Наджаті Сідкі
- Хасан Ісраїлов
- Уржингійн Ядамсурен — народний художник МНР
- Утебай Турманжанов — казахський поет, прозаїк, класик казахської дитячої літератури.
- Юсуф Сулейман Юсуф
- Тан Малака
- Сен Катаяма
- Манабендра Рой
- Нікос Захаріадіс
- Сяо Сань (Емі Сяо) — китайський поет, публіцист.
- Зионг Бать Май
- Халед Багдаш — секретар компартії Сирії з 1936 до 1995 року.
- Ширіншо Шотемор — таджицький радянський політичний, партійний і державний діяч.
- Акай Нусупбекович Нусупбеков — доктор історичних наук (1961), професор (1963), академік АН КазРСР (1967), заслужений діяч науки КазРСР (1971), лауреат Державної премії КазРСР (1982), премії ім. Ч. Ч. Валіханова (1966).
Разом КУТС і його відділення підготували кілька тисяч партійних, комсомольських та профспілкових робітників.
- ↑ Д. Спічак. Історія підготовки компартії Китаю та Гоміндану в московських навчальних центрах Комінтерну: цілі, методи, результати (1921–1939)[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Правлячий клас СРСР перед Другою світовою війною 1936–1939 рр. Архів оригіналу за 14 Листопада 2012. Процитовано 15 Лютого 2013.
- ↑ Портрет ректора КУТС Й. Л. Райтера. Архів оригіналу за 5 Березня 2016. Процитовано 15 Лютого 2013.
- ↑ Аджиумеров Асан Джелялович — Музей истории Крымского федерального университета имени В. И. Вернадского (ru-RU) . Процитовано 21 березня 2024.
- Й. Сталін студентам Комуністичного університету трудящих Сходу [Архівовано 3 Квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Комуністичний університет трудящих Сходу (КУТС) — центр ідейної підготовки комуністичних і революційних кадрів Сходу
- В. Усов Китайський Берія Кан Шен [Архівовано 7 Квітня 2009 у Wayback Machine.]
- Документи КУТК з архіву Комуністичної партії В'єтнаму
- Китайці з російськими іменами
